Положення ЄС про стандартизацію та сертифікацію продукції

Серед правил Єдиного ринку, що безпосередньо належать до виробників, найбільш важливими є положення ЄС про стандартизацію та сертифікацію продукції, правила її розміщення на ринке та вимоги у сфері безпеки.

Правила (Регламенти та Директиви) мають фундаментальне значення для виробників, які бажають працювати на всій території Європейського Союзу. Це стосується не тільки товарів, вироблених в ЄС, але й тих, що імпортуються та розміщуються на ринке Союзу через будь-який прикордонний пункт, незалежно від країни походження або кінцевого пункту призначення, в межах Європейського Союзу.

Рух такого продукту може бути перерваний лише юридично правильним рішенням національних наглядових властей, мотивованим обґрунтованими твердженнями про порушення правил виробником або дистриб'ютором.

Через застосовуваний принцип вільного обігу товарів виникла потреба у створенні системи, що забезпечує довіру до продукта з погляду безпеки людей та навколишнього середовища. Важливість довіри також зростає в результаті широкого розвитку виробничої кооперації, що забезпечує рівномірно високу якість компонентів.

Виробник зацікавлений у демонстрації відповідності вимогам при виготовленні своєї продукції та що інгредієнти, що використовуються у продукті, забезпечують належну якість та безпеку застосування.

Важливим елементом є доказ виробником відповідності вимогам ЄС для допуску продукту на ринок. Процес створення довіри також включає відповідний захисний механізм, який можна швидко та ефективно активувати, щоб запобігти або виключити з торгівлі продукти, що не відповідають певним умовам.

У 1985 році було сформульовано та оголошено принципи так званого «нового підходу». Вони передбачають, що технічні вимоги, юридично обов'язкові для держав-членів, будуть обмежені основними умовами безпеки, тоді як докладні рішення будуть включені до технічних норм (узгоджених стандартів) та правил, які не є обов'язковими. У разі невідповідності між національними стандартами та обов'язковими вимогами було запроваджено принцип гармонізації національних положень, щоб вони забезпечували досягнення спільних узгоджених цілей безпеки.

Новий підхід базується на кількох фундаментальних принципах:

гармонізація технічного права держав-членів обмежується основними та чітко визначеними вимогами щодо безпеки продукції для людини та навколишнього середовища;

розробка технічних регламентів, необхідних для цілей виробництва та розміщення товарів на ринке, та забезпечення дотримання цих вимог є завданням організацій, компетентних у розробці технічних стандартів;

технічні стандарти, узгоджені по всій території Європейського Союзу (тобто взаємно визнані державами-членами), є обов'язковими, і їх застосування залишається на розсуд виробника;

однак використання цих стандартів при виготовленні продукту створює презумпцію того, що продукт відповідає вимогам відповідної директиви, і тому органи влади держав-членів зобов'язані дотримуватися принципу, згідно з яким продукти, виготовлені відповідно до цих гармонізованих стандартів, автоматично вважатимуться відповідними обов'язковим вимогам безпеки та будуть вільно випущені для торгівлі по всій території ЄС;

Гармонізовані стандарти не є обов'язковими, виробник, який не застосовує ці стандарти, має право на будь-який метод проектування та виготовлення виробу, за умови, що його виріб проходить відповідну процедуру перевірки незалежним органом сертифікації та отримує підтвердження відповідності вимогам відповідної директиви.