Загальні вимоги до безпеки матеріалів, що контактують з харчовими продуктами.
У процесі виробництва, пакування, зберігання, приготування і, в кінцевому підсумку, споживання харчові продукти контактують з предметами, виготовленими з різних матеріалів.
Матеріали, що контактують з харчовими продуктами, не повинні виділяти інгредієнти або компоненти в харчові продукти в кількостях, що становлять небезпеку для здоров'я.
Вони також не повинні призводити до неприйнятних змін в їжі і не повинні погіршувати її запах або смак.
Тому матеріали, що контактують з харчовими продуктами, повинні виготовлятися відповідно до цих вимог і відповідно до належної виробничої практики.
Загальні вимоги до безпеки матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, закріплені в Регламенті (ЄС) № 1935/2004. Загальні рекомендації щодо належної виробничої практики містяться в Регламенті (ЄС) № 2023/2006.
На європейському рівні були прийняті деякі нормативні акти, що стосуються конкретних матеріалів, наприклад, Регламент № 10/2011, який стосується пластикових матеріалів, що контактують з харчовими продуктами. Регламент щодо пластиків містить, зокрема, перелік певних речовин, які можуть використовуватися при виробництві пластикових матеріалів, що контактують з харчовими продуктами. Дозволи включають максимально допустимі рівні для конкретних речовин і, при необхідності, обмежуються конкретними сферами застосування. Включення речовин до списку вимагає комплексної оцінки впливу на здоров'я, що проводиться Європейським агентством з безпеки харчових продуктів.
Також для матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, виготовлених з переробленого пластику (Регламент 2022/1616), з регенерованої целюлози (Директива 2007/42/EC), з кераміки (Директива 84/500/EEC) і для так званих активних та інтелектуальних матеріалів і виробів, що контактують з харчовими продуктами (Регламент № 450/2009).
Були розроблені керівні принципи, покликані допомогти в реалізації та застосуванні цих правил.
